Перше Національне повідомлення
щодо питань зміни клімату

ВСТУП

ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО УКРАЇНУ

КАДАСТР ВИКИДІВ ТА ПОГЛИНАННЯ ПАРНИКОВИХ ГАЗІВ

Україна - одна з найбільших за територією, чисельністю населення та ресурсним потенціалом країна Європи. Її площа складає 603,7 тис. км² та займає друге місце серед європейських країн (після Росії). Чисельність населення країни в 1995 році складала 51,7 млн чол., в тому числі 35,1 млн чол. міського населення, 16,6 млн чол. населення в сільській місцевості. Близько 73% населення України - українці. Столиця України - м. Київ.

Україна знаходиться на південному сході Східно-Європейскої рівнини. На заході країни розташовані Українські Карпати, на півдні простягаються вдовж Чорноморського узбережжя Кримські гори, південь країни омивають води Чорного та Азовського морів. З півночі на південь територія України простягається майже на 900 км (від 52° 22’54’’ до 44° 23’18’’ північної широти), а з заходу на схід на - 1300 км (від 22° 08’42’’ до 40° 13’05’’ західної довготи).

Рівнинна частина території країни займає 95% всієї площі (573,5 тис. км²). В північній частині України розміщується Полісся - болотиста низина, Дніпровське лівобережжя займає Придніпровська низина. Відроги Середньоруської височини досягають крайнього північного сходу України. На північному сході країни розташовані Донецький кряж та Приазовська височина. На Центральній та західній території правобережжя Дніпра розміщуються Придніпровська, Волинська та Подольська височини. На півдні країни знаходиться Причорноморська низина, яку Перекопський перешийок сполучає з Північно-Кримською рівниною.

На рівнинній території досить чітко простежуються природні зони. На півдні розміщена зона змішаних лісів (19% всієї території). Лісостепова зона займає 34% території. Розташована на півдні степова зона займає 40% площі країни. Карпатські та Кримські гори характеризуються високою зональністю ландшафтів.

Україна має досить широку систему рік, більшість з яких належить басейнам Чорного та Азовського морів. Найбільша ріка України - Дніпро, його басейн займає половину території країни, середній стік досягає 53,3 км³.

Україна багата корисними копалинами - вугіллям, нафтою, природним газом, залізною рудою, марганцем, титановою рудою, ураном, бокситом, нефелінами, алунітами, каолінами, кам’яною та калійними солями та ін.

Родючі грунти - найважливіший ресурс сільського господарства країни. В Україні найбільш родючими є чорноземи з місткістю гумусу від 3 до 7% та товщиною гумусного шару 130-150 см. Вони займають більш ніж 10% території країни. Крім того, значні площі в Лісостеповій зоні займають сірі лісові, а в Степовій зоні каштанові грунти, які також мають високу родючість.

Загальна інформація про економічний та природний потенціал України наведена в Табл. 3-1.

Табл. 3-1. Загальна інформація про економічний та природний потенціал України (1995 р.)

на початок сторінки

3.1. Клімат

Клімат в Україні - помірно-континентальний на всій території, за виключенням вузької смуги на південному узбережжі Криму з субтропічним кліматом та району Карпат, що характеризується різкою вертикальною зональністю в розподілі кліматичних елементів. Вельми важливим фактором формування клімату України є атмосферна циркуляція: переважний західний перенос обумовлює приток атлантичного повітря, часом на територію країни вторгаються повітряні маси з Азіатського континенту, з північних широт, зі Середземного моря. Різниця в циркуляційних умовах заходу та сходу виразно виявляється в збільшенні континентальності клімату з заходу на схід. В районах Карпат та Кримських гір клімат багато в чому залежить від висоти місцевості та експозиції схилів: із збільшенням висоти атмосферний тиск та температура знижуються, кількість опадів збільшується, період із сніговим покровом подовжується, швидкість вітру зростає та ін. Менше на кліматичні умови впливають Волино-Подільське плато та Донецький кряж. Вони позначаються головним чином в невеликому зниженні температури, зміні тривалості залягання снігового покрову.

Чорне та Азовське моря також помітно впливають на клімат України - в прибережних районах спостерігається збільшення вологості повітря та вирівнювання добової зміни температури повітря.

В зоні Полісся клімат помірний, вологий та характеризується переважанням переносу атлантичного повітря. Захід Полісся відрізняється підвищеною похмурістю в літній сезон, відносно прохолодним літом, м’якою зимою та надмірною кількістю опадів. Середня січнева температура тут складає -4…-5° С, а на сході вона досягає -7…-8° С. Зима найбільш сувора на сході Полісся, де її тривалість приблизно на 20 днів більша, ніж на заході. Весна та осінь в Західному Поліссі затяжні, оскільки приток вологого морського повітря супроводжується значною хмарністю та опадами, які перешкоджають прогріванню повітря весною та охолодженню його осінню. В літній сезон найбільш низькі температури відзначаються на заході Полісся, де середня червнева температура складає 17…18° С; до сходу вона підвищується до 19...20° С. Річні опади становлять 500-600 мм. У теплий період випадає близько 70% всіх опадів, 30% - припадає на холодний період. В Поліссі іноді відзначаються засухи та суховії.

Клімат Лісостепу помірно континентальний. Найбільш низькі середні січневі температури спостерігаються в східному Лісостепу (-7...-8° С); до заходу вони підвищуються до -4...-6° С. Літо тепле - середня червнева температура на заході зони становить 18...19° С, на сході - 19...21° С.

Річні суми осадів зменшуються від 700-550 мм на заході, до 575-500 мм на сході. У лісостеповій зоні число днів з суховіями більше, ніж в зоні Полісся. У східних районах воно сягає 11, в західних - від 1 до 8 днів.

Область степовоого атлантично-континентального клімату займає всю степову зону України, включаючи степову частину Криму. Клімат тут відрізняється найбільшою континентальністю та посушливістю порівняно з іншими зонами України. Літо жарке, зима холодна, в більшості випадків малосніжна. Середні січневі температури коливаються від -7° С на північному сході до -2° С на південному заході зони. Для зими характерні сильні відлиги, після яких нерідко наступають різкі похолодання. У липні середня місячна температура складає 21...30° С. Річні суми опадів зменшуються з півночі на південь. В південних районах зони вони становлять 250-300 мм. В межах України степ - район з найменшою відносною вологістю повітря, тому засухи, суховії та пилові бурі спостерігаються тут найбільш часто.

В Карпатах значне підвищення місцевості обумовлює різку вертикальну зональність в розподілі кліматичних елементів. Менші за висотою Кримські гори також характеризуються вертикальною зональністю.

на початок сторінки

3.2. Економіка

Економіка України до самого проголошення незалежності в 1991 році розвивалася як частина народногосподарського комплексу СРСР в умовах централізованої командно-адміністративної системи управління, а також торгівлі на практично закритому ринку СРСР та РЕВ. Структура та рівні цін на товари і послуги різко відрізнялися від світових. Вирішення локальних та глобальних екологічних проблем практично ігнорувалося.

Виходячи з загальногосподарських інтересів СРСР та існуючого природно-ресурсного потенціалу, пріоритетний розвиток в економіці України отримали галузі важкої промисловості (паливно-енергетичний та гірничо-металургійний комплекси, важке машинобудування), а також сільське господарство.

Після проголошення незалежності в 1991 році Україна взяла курс на реформування економіки в напрямі формування ринкових відносин та побудови демократичної держави. Однак перехідний період виявився дуже болючим, країна вступила до смуги постійно загострюваної економічної кризи, для якої характерно падіння обсягів виробництва, особливо в неенергоємних галузях промисловості, та, як наслідок, зниження ВВП при зростанні його енергоємності; зростання проблем оплати критичного імпорту енергоносіїв, що визначає постійне негативне сальдо зовнішньоторгового балансу та постійні проблеми з енергозабезпеченням країни, хронічно зростаючий дефіцит бюджету; високі темпи інфляції; різке зниження життєвого рівня більшої частини населення та зростання соціальної напруги (Табл. 3-2).

Табл. 3-2. ВВП, тенденції зміни інфляції та безробіття

Джерело: Міністерство статистики

В теперішній час перспективи виходу економіки країни з кризи пов’язані з такими факторами: стабілізацією та подальшим ростом виробництва, проведенням приватизації, стабілізацією законодавства, змінами в сферах оподаткування та валютного регулювання, відновлюванням економічних зв’язків з країнами СНД та допомогою розвинутих країн.

на початок сторінки

3.3. Енергетичний сектор

Україна належить до країн з високим рівнем енергоємності ВВП. У 1990 р. в Україні питомі витрати енергоресурсів на одиницю внутрішнього валового продукту значно перевищували рівень розвинутих країн. У наступні роки в зв’язку з значним спадом виробництва в Україні цей показник ще погіршився (Табл. 3-3).

Висока частка морально та фізично застарілих енергоємних виробництв в умовах недостатніх темпів приватизаційних процесів та практично відсутнього механізму банкрутства, дефіциту власних паливно-енергетичних ресурсів, відсутність необхідних оборотних коштів підприємств, а також екологічні проблеми призвели до високого рівня енерговитрат, низької ефективності громадського виробництва та поглиблення енергетичної кризи.

Табл. 3-3. Тенденції зміни ВВП, енергоспоживання та енергоємності

Спад виробництва та поглиблення енергетичної кризи призвели до погіршення платіжного балансу, росту зовнішньої заборгованості, загострення проблеми неплатежів. За оцінкою Уряду (осінь 1995 р.) питання енергозабезпечення переросло в проблему національної безпеки. У розрахунковому торговому балансі України за 1996 р. платежі за сировину та матеріали для паливно-енергетичного комплексу склали більш 50%. Дефіцит енергоносіїв покривається в основному за рахунок надходжень з Росії, в зв’язку з чим виникає необхідність диверсифікації джерел імпортування енергоносіїв. У 1995 р. Україна була забезпечена власними первинними енергоресурсами приблизно на 40-50%, в тому числі вугіллям - на 83%, газом - на 21%, нафтою - на 16% (Табл. 3-4). За останні роки виробництво та добування головних видів енергоресурсів, насамперед вугілля, має стійку тенденцію до скорочення.

Табл. 3-4. Постачання та споживання первинних паливно-енергетичних ресурсів

Істотні зміни сталися також в структурі виробництва та споживання електроенергії в Україні. Загальне виробництво електроенергії зменшилось з 296,3 млрд кВт•г в 1990 р. до 192,5 млрд кВт•г в 1995 р. (Табл. 3-5), хоча встановлена потужність практично не змінилась та складає близько 54,6 ГВт, в тому числі теплові електростанції (ТЕС) - 66,5%, атомні електростанції (АЕС) - 25%, гідро- та гідроакумулюючі електростанції (ГЕС, ГАЕС) - 8,5%. Суттєво знизилась частка ТЕС в виробництві електроенергії - від 68% в 1990 р. до 56% в 1995 р.

З точки зору споживання електроенергії, найбільш характерним є зменшення частки промисловості з 64% в 1990 р. до 54% в 1995 р. при збільшенні частки житлового господарства з 9% до 19% (Табл. 3-6).

Табл. 3-5. Виробництво електроенергії, млрд кВт•г

Табл. 3-6. Споживання електроенергії, млрд кВт•г

З 1991 р. держава велику увагу приділяє розвитку енергетики. В 1994 р. Верховна Рада України прийняла Концепцію розвитку паливно-енергетичного комплексу країни до 2010 р., а в 1996 р. - Національну енергетичну програму України до 2010 р., розроблену на основі прийнятої Концепції.

Концепція та Програма визначають енергетичну політику держави, головні пріоритети якої - енергозбереження, використання власних енергоресурсів, розвиток нетрадиційних поновлюваних джерел енергії, стратегічні шляхи інвестування.

Для проведення державної енергозберігаючої політики Верховна Рада України прийняла закон «Про енергозбереження», створено спеціальний державний орган - Державний Комітет з енергозбереження. Урядом України розроблена Комплексна державна програма енергозбереження, яка в 1996 р. була затверджена Верховною Радою. В Програмі проведено оцінку енергозбереження на рівні 1990 р., яка визначила, що його розміри складають 145 млн т у.п. (42% від обсягу споживання первинних ресурсів).

Верховна Рада в 1995 р. затвердила Програму структурної перебудови економіки України, в якій передбачено значне скорочення енергоємних виробництв.

По мірі розвитку реформ в енергетичному секторі все більш гостро постає проблема розробки та прийняття загальноекономічних законодавчих актів, без яких реформи можуть бути дискредитовані. Це правові основи функціонування державної монополії та конкуренції в енергетиці, державного регулювання (роль та умови ліцензування, умови надання дотацій, концесій, функціонування біржі енергоносіїв), удосконалення податкової та цінової політики.

на початок сторінки

3.4. Охорона навколишнього середовища

У колишньому Радянському Союзі законодавча база в сфері охорони навколишнього середовища була недосконалою та недостатньо стабільною. Закон «Про захист навколишнього середовища», прийнятий Верховною Радою, був одним з перших законодавчих актів незалежної України. Далі, Верховною Радою України були прийняті:

• Закон України "Про захист атмосфери" (1992);
• Закон України "Про живу природу" (1994);

• Закон України "Про зміни та поправки до Кодексу України по відношенню до адміністративних порушень" (1993), який уповноважив Міністерство охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки прийняти законні дії у випадку адміністративних порушень в галузі збереження навколишнього середовища;

• Резолюція Верховної Ради України "Про Червону Книгу України" (1992);

• Резолюція Верховної Ради України "Про строки та умови накладення обмежень, тимчасової зупинки або припинення дії підприємств, інститутів, організацій та проектів у випадку порушення ними Закону або постанов про охорону навколишнього середовища" (1992);

• Резолюція Верховної Ради України "Про умови ввезення (або транзиту) на територію України відходів виробництва та продуктів переробки" (1993);

• Закон України "Про зміни та поправки до Кримінального кодексу та Кримінально-процесуального кодексу України" (1994), який визначає кримінальну та юридичну відповідальність за порушення умов ввезення (транзиту) відходів на територію країни;

• Закон України "Про екологічну експертизу" (1995).

У 1997 році Кабінет Міністрів затвердив Національну кліматичну програму.

ВСТУП

ЗМІСТ

КАДАСТР ВИКИДІВ ТА ПОГЛИНАННЯ ПАРНИКОВИХ ГАЗІВ