Короткий виклад угоди щодо зміни клімату, досягнутої у Бонні

підготовлений Центром П’ю з глобальної зміни клімату
24 липня 2001 року

Загальний огляд

На подив більшості спостерігачів, у понеділок, 23 липня,  учасники міжнародних переговорів з проблеми зміни клімату в Бонні досягли угоди щодо більшості політичних питань стосовно реалізації Кіотського протоколу. Рішення 6-ї Конференції Сторін РКЗК ООН охоплює чотири основні напрямки: правила використання торгівлі викидами та інших ринкових механізмів Кіотського протоколу; принципи зарахування скорочень викидів ПГ, досягнутих завдяки використанню поглиначів; надання фінансової допомоги країнам, що розвиваються, у вирішенні проблеми зміни клімату; механізми заохочення й контролю за дотриманням Кіотських зобов’язань.

Хоча ця угода й вирішує переважну частину суттєвих проблем, вона не пропонує рішення багатьох технічних питань, які визначатимуть здійсненність і ефективність системи торгівлі викидами та інших Кіотських механізмів гнучкості. Решта часу, відведеного на конференцію, буде присвячена розробці детальних технічних правил. Імовірно, що ця робота буде продовжена на Сьомій Конференції Сторін, яка відбудеться восени у Марракеші. 

Усі країни, за виключенням Сполучених Штатів, які повідомили про наміри не ратифікувати Кіотський протокол, привітали угоду як важливе досягнення. У своїх заключних заявах ряд країн зазначили про необхідність залишити двері відкритими для Сполучених Штатів, в разі якщо вони змінять своє ставлення до протоколу.

Ключові елементи

Механізми

Протокол запроваджує три ринкових механізми скорочення викидів у якнайдешевший спосіб.  Ними є торгівля викидами (купівля й продаж квот на викиди між країнами Додатку І); спільне впровадження (реалізація проектів зі скорочення викидів ПГ країнами ОЕСР в країнах з перехідною економікою в обмін на одиниці скорочення викидів (ОСВ)); та механізм чистого розвитку, або МЧР (отримання одиниць скорочення викидів розвинутими країнами, які фінансують реалізацію проектів у країнах, що розвиваються). Учасники конференції прийняли такі основні рішення:

• Відсутність кількісних обмежень на застосування даних механізмів. Натомість, в угоді зазначено, що внутрішні заходи країн мають бути “істотною складовою” зусиль, яких вживатимуть країни Додатку І для виконання своїх зобов’язань.
• Запровадження 2%-го  збору на проекти МЧР для підтримки заходів з пом’якшення наслідків зміни клімату в країнах, що розвиваються. (Угодою не передбачений збір на торгівлю викидами та спільне впровадження.)
• Угода не виключає проектів атомної енергетики в рамках спільного впровадження або МЧР, проте “Країни Додатку І мають утримуватись від використання” таких проектів.
• Угода дозволяє використання поглиначів в рамках МЧР, однак така діяльність  буде обмежена проектами з лісонасадження та відновлення  лісів протягом першого періоду виконання зобов’язань (2008-2012 роки). ОСВ за використання поглиначів не повинні перевищувати 1% від викидів у країні протягом базового року.
• Спрощені модальності та процедури для малих проектів МЧР ( у тому числі проектів з енергоефективності та відновлюваної енергетики).
• Ранній початок використання МЧР шляхом визначення кандидатів до виконавчого комітету МЧР до початку 7-ї Конференції Сторін і призначення складу комітету на Конференції.
• Щоб уникнути ризику надмірного продажу квот на викиди, кожна країна Додатку І повинна утримати від продажу 90% своїх дозволених обсягів на викиди, або обсяг викидів, що у п’ятикратному розмірі перевищує дані останньої інвентаризації (у залежності від того, яка цифра виявиться меншою). У першому випадку країни, викиди яких перевищують зобов’язання, і які будуть чистими покупцями, можуть продавати до 10% своїх дозволів на викиди. У другому випадку країни, викиди яких є нижчими за встановлені зобов’язання, можуть продавати зайві квоти на ринку, але вони не мають права продавати квоти, які будуть їм потрібні для компенсації своїх майбутніх викидів.  
• Угода не торкається таких ключових питань, як взаємозамінність (однакова оцінка квот в рамках усіх трьох механізмів, та односторонній МЧР (дозвіл країнам, що розвиваються, отримувати ОСВ за самостійну реалізацію проектів).

Поглиначі

Згідно Кіотського протоколу, країни можуть отримувати ОСВ за поглинання вуглецю лісами, грунтами та іншими так-званими “поглиначами”. Однак, у протоколі невизначено, які саме заходи з поширення поглиначів будуть зараховуватись і як будуть підраховуватися одиниці скорочення. Серед основних рішень цього тижня:

• Широкі заходи, придатні для отримання ОСВ, у т.ч. раціональне використання лісів та орних земель, рекультивація. 
• Відсутність обмежень на ОСВ за використання поглиначів. Натомість, компромісна угода передбачає конкретні обмеження на різні категорії заходів із збільшення поглинання.
• У сфері раціонального лісокористування, Додаток Z містить кількісні обмеження для кожної країни Додатку І. Обмеження для Японії становить 13 млн. тонн (приблизно 4% від викидів у базовому році), Канади – 12 млн. тонн (близько 10% від викидів у базовому році). Обмеження у додатку Z включають ОСВ, отримані за реалізацію проектів спільного впровадження у сфері використання поглиначів.
• Угода не передбачає обмежень на ОСВ за реалізацію заходів з раціонального використання орних земель, пасовищ та рекультивації, але країни можуть отримувати ОСВ лише за збільшення поглинання вуглецю порівняно з 1990 роком.

Фінансування

Згідно Рамкової конвенції ООН та Кіотського протоколу до неї, розвинуті країни погодилися надавати фінансову допомогу країнам, що розвиваються, для виконання ними своїх зобов’язань і адаптації до негативних наслідків зміни клімату. Даною угодою передбачене наступне:

1. Створення трьох фондів: двох в рамках Конвенції і одного в рамках Протоколу. Внески до перших двох фондів є добровільними.  Цими фондами є:

• Спеціальний кліматичний фонд, завданням якого є надання допомоги для реалізації усього спектру кліматоохоронних заходів.
• Фонд допомоги найменш розвиненим країнам (допомога у реалізації національних програм дій з адаптації).
• Адаптаційний фонд Кіотського протоколу, який поповнюватиметься за рахунок зборів на МЧР, а також добровільних внесків.

2. Визнання “необхідності” створення “додаткових” фінансових джерел в    рамках Конвенції, однак, не було визначено ні конкретного рівня фінансування, ані нових правових вимог щодо надання країнами додаткового фінансування.
3. Політична обіцянка Євросоюзу та ряду інших розвинутих країн робити щорічний внесок на суму 140 млн. дол. США (сюди входять внески і до Глобального екологічного фонду). Канада приєдналася до обіцянки, проте Японія та Австралія утрималися.
4. Створення нової групи експертів з питань передачі технологій.

Дотримання зобов’язань

Протоколом передбачено створення процедур і механізмів контролю за дотриманням країнами своїх зобов’язань. Це було одним з найбільш дискусійних питань на конференції. Було вирішено відкласти прийняття остаточного рішення щодо режиму дотримання зобов’язань, однак були визначені його основні елементи:

1. Режим  дотримання зобов’язань поки що не матиме правового характеру. На першій зустрічі Сторін Кіотсього протоколу, що відбудеться після набуття Кіотським протоколом чинності, буде прийнято угоду, яка передбачатиме обов’язковий режим дотримання зобов’язань.
2. Наслідками недотримання країною зобов’язань можуть бути:

• Обов’язкове скорочення протягом другого періоду виконання зобов’язань додаткових 1,3 тонн викидів за кожну тонну викидів понад встановлені обмеження.
• Тимчасова заборона на продаж квот
• План дій з дотримання зобов’язань.
• Надання країнам, що розвиваються, більшості крісел як у допоміжному, так і примусовому підрозділах Комітету з питань дотримання зобов’язань. За умови відсутності консенсусу, рішення повинні ухвалюватися більшістю членів Комітету.