Транспортний сектор

Огляд проблеми

Транспортний сектор - основне джерело викидів парникових газів, що постійно зростає. Викиди вуглекислого газу в результаті спалювання органічних видів палива для роботи транспортних засобів ще в 1990 році становили одну п'яту сукупних викидів. Автотранспортній галузі належить найбільша частина цих викидів - близько 80%, другим найбільшим джерелом викидів є повітряний транспорт - 13%. Автомобілі є основним споживачем бензину в галузі і відповідно основним джерелом викидів парникових газів. На сьогоднішній день в розвинутих країнах кількість власних авто на душу населення найвища в світі; проте, хоча на долю країн, що розвиваються, припадає всього тільки 10 відсотків всього світового приватного автотранспорту, саме в цих реґіонах використання автомобілів буде зростати в майбутньому.

Використання палива транспортним сектором в усьому світі зросло на 50% за останні десятиліття. Це сталося переважно через підвищення добробуту населення та стабільності чи зниження цін на пальне. Комфорт, що люди отримують від володіння власним автомобілем, зручність, свобода та мобільність означають, що збільшення їхнього використання обов'язково триватиме. Без застосування спеціальних заходів, очікується, що використання викопних видів палива у транспортному секторі зросте на 35­130% до кінця 2025 року (Технічний Звіт МГЕЗК, 1996).

Транспортний сектор України

В Україні, доля викидів парникових газів, що припадає на транспортний сектор (близько 10%), все ще є набагато меншою, ніж у розвинутих країнах (близько 30%). Підвищення активності транспортного сектору в Україні неминуче і є природнім компонентом економічного зростання. Тому, єдиним напрямом вирішення проблеми викидів ПГ є підвищення енергоефективності в галузі та вдосконалення системи громадського транспорту. До 1990 року, в Україні існувала досить ефективна система транспорту, в якій вагоме місце займав громадський транспорт. Важливість системи громадського транспорту відзначена у національних програмах розвитку країни. Проте, засоби їх реалізації відсутні, а перехід до ринкових стосунків в економіці сприяють постійному збільшенню попиту на індивідуальні автотранспортні засоби.

Викиди парникових газів у транспортному секторі досить складно вираховувати. Оцінки засновуються на використанні палива у секторі та коефіцієнтах викидів. В українському транспортному секторі найбільш використовуються такі види паливо-енергетичних ресурсів: бензин, моторне паливо (включаючи і рідке), дизельне паливо, авіаційний бензин, гас, газотурбінне паливо, природний газ, електроенергія, теплоенергія, котельно-пічне паливо, вугілля, та топковий мазут. За даними національної інвентаризації викидів парникових газів в Україні, викиди за 1998 рік у транспортній галузі становили:

Джерело: Національний кадастр антропогенних викидів та абсорбції ПГ, 1998

В минулому основну частину транспортного сектору України складав громадський транспорт, основне навантаження в якому припадало на автодорожній та залізничний - 90% всіх пасажирських та вантажних перевезень. В населених пунктах до 50% громадських пасажирських перевезень здійснюються автобусом, решта розподіляється між тролейбусами, трамваями та в найбільших містах України - метро. Більшість міжміських перевезень здійснюється залізницею.

Автотранспорт, громадський і приватний, є найпопулярнішим серед пасажирів, і виконує 44% всіх перевезень. Цей вид транспорту також є найбільш енергоємним та екологічно небезпечним. Автомобілі є суттєвим джерелом викидів багатьох парникових газів, як і деяких шкідливих речовин, наприклад, важких металів. Починаючи з середини 90-х років кількість приватних автомобілів в Україні значно зростає. Очікується, що зростання триватиме, як і відповідні викиди парникових газів. Парк транспортних засобів громадського автотранспорту не відновлявся за останні десятиліття, а економічна криза в країні не сприяла його підтриманню у належному технічному стані.

Джерело: Національний кадастр антропогенних викидів та абсорбції ПГ, 1998

Методи підвищення ефективності у транспортному секторі

Можна виділити три ключові напрями, за якими енергоефективність транспортного сектору може бути підвищена: розробка загальної стратегії розвитку галузі, економічні важелі для зменшення попиту та технологічні рішення. Заходи, вжиті за цими трьома напрями, в свою чергу, принесуть скорочення викидів парникових газів в результаті роботи транспортного сектору.

Національна стратегія України основну увагу приділяє розвитку інфраструктури транспортної системи. Необхідність узгодження особливостей парку приватних автомобілів, що зростає, із забезпеченням надійного, зручного, доступного та безпечного громадського транспорту вимагає ретельного планування в галузі. Збільшуючи навантаження окремого транспортного засобу та відстань маршрутів можна запобігти майбутньому зростанню обсягів споживання палива.

Механізми економічної політики задля зменшення попиту на засоби транспортування за звичай спрямовані на поєднання економічного та екологічного компонентів у прийнятті рішень. Деякі дослідження показують, що тарифи, податкові стимули та інші схожі механізми можуть призвести до значної економії палива, разом зі скороченням відстані подорожей та зміною інфраструктури (Міністерство транспорту України, 1999).

Ефективність використання пального на сьогодні є основним завданням сучасних досліджень у транспортній технології. За оцінками вчених, споживання палива існуючим парком автомобілів може бути скорочено вдвічі завдяки застосуванню більш ефективних двигунів, легких конструкцій та моделей з невисоким аеродинамічним опором. Окрім того, більш широке використання рідкого нафтового газу, стисненого природного газу, альтернативних видів палива (природного газу, пропану, електромобілі) допомогло б зменшити викиди CO₂ на 10-30% (Міністерство транспорту України, 1999).

Висновки

Транспортний сектор займає перше місце за темпами росту обсягів викидів парникових газів, окрім того, заходи зі скорочення викидів в цій галузі економіки є найбільш коштовними. Будемо сподіватися, що Україна навчиться від помилок Західних країн, практика яких показує, що розгалужена інфраструктура автошляхів не тільки не вирішує проблеми перевантаження, але часто створює і нові, та знайде свій власний шлях вирішення цієї проблеми.